четверг, 23 апреля 2020 г.




23 КВІТНЯ – ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ КНИГИ І АВТОРСЬКОГО ПРАВА


               
                               
                   Читайте! Читайте! Читайте!
                    Читайте не поспішаючи,
                    щоб не втратити жодної краплі
                    коштовного змісту книги.
                    Читайте! Нехай не буде жодного дня,
                    коли б ви не прочитали хоча б
                    однієї сторінки з нової книги!




    Те, що книга - джерело знань, сьогодні знають навіть наймолодші читачі. Але, крім цього, книга є «унікальним засобом самовираження, просвіти й комунікації».
   Свято, ідея організації якого належить Організації об'єднаних націй з питань освіти, науки і культури, сьогодні відзначається в десятках країн світу. Вперше цей день стали святкувати в Іспанії в Каталонії (1996), де уже понад 80 років існує традиція дарувати в день святого Георгія троянди і книжки тим, кого любиш.
   Троянди символізують кров, пролиту Георгієм у битві з драконом, а книги нагадують про сумну дату 23 квітня 1616 року, день смерті Сервантеса, автора найкращої книги «Дон-Кіхот».
   23 квітня - знаковий день для світової літератури: в цей день, окрім Сервантеса, померли Шекспір, Інко Гарсіласо де ла Вега, Михайло Коцюбинський. Цього дня народилися Моріс Дрюон, Володимир Набоков Андрій Курков, Григорій Тютюнник. Беручи до уваги цей факт, цілком природно, що Генеральна конференція ЮНЕСКО, яка проходила в Парижі в 1995 році, вирішила віддати в цей день данину уваги і шани книжкам і авторам, закликаючи молодь знаходити задоволення у читанні, поважати безцінний вклад тих, хто своєю творчістю сприяє соціальному і культурному розвитку і заснувала Всесвітній день книги і авторського права.
  Звичайно, діяльність, пов'язана з популяризацією книг та читання, не може обмежитися лише одним днем. Але саме 23 квітня відбувається багато заходів, які привертають увагу до книжкової справи. Зокрема, відбувається проголошення Всесвітньої столиці книги, проводяться виставки, громадські читання, симпозіуми, присвячені проблемам захисту інтелектуальної власності та книговидання.
   Успіх Всесвітнього дня книги і авторського права залежить, в першу чергу від підтримки з боку всіх зацікавлених сторін - авторів, видавців, педагогів, бібліотекарів, громадських діячів і приватних осіб.
  В усьому світі цього дня купують, дарують, читають книжки. До речі, на батьківщині Сервантеса цю дату святкують конкурсом - безперервним читанням «Дон Кіхота». Читці змінюють один одного протягом 48 годин.
  Писемність завжди була головним чинником у культурі кожного народу, відігравала провідну роль у його духовному розвитку, тісно поєднувала покоління. Книги покликані служити людям, а краса і мудрість, відтворена у друкованих рядках, неодмінно має стати на заваді жорстокості, несправедливості й насиллю, врятувати наш неповторний світ.   
  З нагоди Всесвітнього Дня книги та авторського права сердечно вітаємо всіх письменників, видавців, бібліотекарів, книгорозповсюджувачів, усіх тих, хто шанує й розвиває друковане слово!
   А всім шанувальникам книги  нових відкриттів, реалізації творчих задумів та натхнення! Нехай придбана або прочитана у цей день книжка стане її власнику справжнім другом і порадником на довгі літа.
І знов у мандри запросять вас книги...

среда, 22 апреля 2020 г.




 Міжнародний день Землі


      У 1962 році був опублікований бестселер Рейчел Карсон «Тиха весна». Книга розійшлася в кількості більше 500 000 екземплярів в 24 країнах і підвищила громадську обізнаність про проблеми навколишнього середовища і виживання тварин.
  Засновник Дня Землі член Сенату США Гейлорд Нельсон виступив з ідеєю національного дня для залучення уваги до навколишнього середовища після того, як став свідком руйнівної дії великого розливу нафти в Санта-Барбарі, штат Каліфорнія, в 1969 році. Сенатор оголосив про ідею «національного навчання про навколишнє середовище» американським ЗМІ і призначив 25-річного Дена Хейза з Гарварду національним координатором. Хейз, в свою чергу, знайшов 85 осіб для просування екологічних заходів по всій території США.
   22 квітня 1970 року 20 мільйонів американців — в той час 10% від загальної чисельності населення Сполучених Штатів — вийшли на вулиці, в парки і аудиторії, протестуючи проти погіршення стану навколишнього середовища.
 До кінця 1970 року перший День Землі призвів до створення Агентства США з охорони навколишнього середовища та прийняття законів про чисте повітря, чисту воду і зникаючі види. «Це була гра, але це спрацювало», — згадував сенатор Гейлорд Нельсон.
 До 1990 року День Землі став глобальним, мобілізувавши 200 мільйонів чоловік в 141 країні і піднявши проблеми навколишнього середовища на світовій арені. День Землі дав величезний імпульс зусиллям по утилізації відходів в усьому світі і допоміг підготувати грунт для саміту Землі ООН 1992 року в Ріо-де-Жанейро.
Цікаві факти про Землю
1. Твердінь земної кори відносна. Поверхня планети насправді складається з літосферних плит, що знаходяться в постійному русі. Тектонічні плити плавають на поверхні магми, що міститься в ядрі Землі. Саме тектоніка несе відповідальність за землетруси, виверження вулканів, океанські западини і власне субдукції, коли одна плита заходить під іншу, в результаті чого утворюється нова земна твердь. А ще тектоніка рятує Землю від парникового ефекту: організми вмирають і виділяють вуглекислий газ. Якби вони не поглиналися землею, це призвело б до критичної маси вуглекислого газу в атмосфері. Земля б розігрілася і перетворилося на пекло.
2. Земля складається з заліза, кисню і кремнію. Якщо планету розділити по її складу, виглядати цей ряд буде так: 32,1% заліза, 30,1% кисню, 15,1% кремнію і 13,9% магнію.
3. 70% поверхні Землі не є землею. Це вода. Коли вперше люди подивилися на Землю з космосу, саме тоді вона отримала своє друге ім'я — Блакитна планета.
4. Розплавлене «залізне» ядро Землі створює магнітне поле. Воно називається магнітосферою. По суті, сама планета являє собою великий магніт з полюсами.
5. Земля — єдина на сьогоднішній день відома планета, на якій є життя. Це так, незважаючи на відкриття води і органічних молекул на Марсі, амінокислот в космічних туманностях, перспективи існування життя під крижаною кіркою місяця Юпітера Європи або на Титані Сатурна.

суббота, 18 апреля 2020 г.


ВЕЛИКДЕНЬ ІДЕ – СВЯТО В ДУШІ НЕСЕ!


Шановні читачі!

    Прийміть найщиріші вітання з нагоди найбільшого християнського свята Воскресіння Христового! Нехай Ваші душі будуть багаті на добро, як святковий стіл, чисті як Великодній рушник і веселі, як українські писанки. Хай малинові дзвони Великодня принесуть у Вашу оселю радість, віру, надію і любов.

 Христос Воскрес!    

    Є багато свят, які люблять зустрічати українці. Але одним з головних є весняне свято - Великдень. Це світле і добре свято несе з собою віру, надію і любов. В даний час Пасха займає дуже важливе місце в житті багатьох людей. Ми повертаємося до наших витоків, до віри і тому свято Пасхи для нас стає чимось більшим, ніж просто червоний день календаря.  
       «Що таке Пасха?» - запитала молода жінка у ієромонаха. Він зупинився, пильно подивився на неї і замислився. А потім сказав: «Це дуже важко пояснити. У мене є друг, йому за сімдесят. Так от він недавно сказав, що рік за роком потроху став наближатися до розуміння того, що таке Пасха. Але дається це важко». Вражена такою відповіддю, жінка стояла і з подивом дивилася на священика. Весняний вітер розвівав його мантію, а погляд його був спрямований далеко-далеко. «Вам найбільше в житті бажаю наблизитися до розуміння того, що таке Пасха», - сказав він і пішов далі.
     Великдень — день, у який християни святкують Воскресіння Ісуса Христа, що сталося на третій день по його смерті, причому день смерті вважається першим днем. Свято називають також Пасха або Паска. Є найважливішим християнським святом, котре виказує радість з приводу перемоги Божого Сина над Смертю та вічним Забуттям. У Воскресінні християни бачать підтвердження життя після смерті, що і є головним змістом святкування.
      Існує декілька легенд щодо виникнення назви свята. За однією з них назва «Великдень» («Великий День») з'явилася аж наприкінці першого тисячоліття з приходом на українську землю християнства. Легенда говорить, що «Великдень називається так тому, що в той час, коли Христос народився, сильно світило сонце і стояли такі довгі дні, що теперішніх треба сім зложити, щоб був один тодішній. Тоді, було як зійде сонце в неділю вранці, то зайде аж у суботу ввечері. А як розп'яли Христа — дні поменшали. Тепер тільки царські ворота в церкві стоять навстіж сім днів…»

Походження свята  
  

    У святкуванні Великодня вбачають язичницьке коріння, котре сягає ще часів до зародження християнства. Зокрема в Україні в давнину землероби вірили, що померлі родичі продовжують жити під землею і можуть впливати на її родючість. Саме з цими віруваннями і були тісно пов'язані поминальні обряди навесні.
      Існує думка, що євангельська подія — привід святкування Пасхи та пасхальних обрядів, запозичена у язичницьких та юдейських культах і вже в оновленому вигляді пов'язана з особою Христа. Християнські богослови не визнають спорідненості Ісуса Христа з язичницькими воскресаючими богами і вважають істинними тільки євангельські твори. Прихильники язичницького походження вбачають сутність язичницьких обрядів крізь християнське оформлення свята.
    Сьогодні свято Великодня в Україні символізує також загальне відродження та оновлення світу. Збереглися багато звичаїв та обрядів, котрі здійснюються і нині, проте не мають прямого зв'язку із християнством. 

Підготовка до свята

     До Великодня віруючі готуються впродовж семи тижнів Великого Посту — одного з найсуворіших постів — саме стільки часу провів Ісус Христос у пустелі. Вважається, що у ці дні душа віруючого повинна прислуховуватися до страждань Господа, котрі пережив Ісус Христос в людській подобі в останні дні. Ці сім тижнів називаються седмицями. Останній тиждень перед Пасхою називається Страстна Седмиця.
     Особливе значення має Великий четвер — день, коли Ісус разом зі своїми учнями під час Таємної Вечері розділив останню трапезу. Цей день ще називають Чистий Четвер, і всі православні по можливості намагаються причаститися. Ввечері в церкві читають 12 Євангелій, де розповідається історія Христових Страждань.
      У Страсну П'ятницю з церкви виносять плащаницю — шматок тканини, в яку було загорнуто тіло Христа після зняття з хреста, та на котрій зображено його у труні. У цей скорботний день приписується нічого не їсти. У давніші часи християни після суботньої літургії не йшли з церкви, а залишались там до ночі, харчуючись хлібом і вином. Під час служби священики міняють буденний одяг на святковий.
     У ніч Воскресіння Христа проводиться святкове богослужіння (Великодня Служба Божа), святяться паски, яйця та інші страви. Таким чином церква благословляє віруючих після тривалого посту знову вживати «скоромне», тобто їсти непісні страви. Багатий великодній стіл - символ небесної радості і символ вечері Господньої. 
Прикмети на Великдень

Не кожен день — Великдень, а хліб — не паска.
Коли на Великдень ясно світить сонце, то через три дні падатиме дощ.
Коли на Великдень дощ або хмарно, буде врожай.
Коли на Великдень спить господар, то виляже пшениця, а якщо господиня — льон.

суббота, 11 апреля 2020 г.


Від нині за тиждень – Великдень



Лоза б’є, не я б’ю,
За тиждень – Великдень!
Будьте здорові, як вода,
І багаті, як земля.

    

          Вербна неділя щорічно відзначається православними, католиками та протестантами. Це свято відноситься до тих, які не мають чіткої дати і кожного року можуть відзначатись у інший день. Хоча число і відрізняється, та це завжди сьомий день тижня, остання неділя перед Великоднем.

   В цей день великий піст дещо послаблюється: ті, хто постять, можуть вживати рослинну олію, рибу та морепродукти, а також дозволити собі один келих вина. Але це не єдине, що варто знати про це свято. Стаття, окрім короткої історії про походження свята, містить багато цікавих фактів про святкування, забобони та заборони, котрих здавна дотримувались українці та як бонус, прикмети до Вербної неділі!

         Коротка історія про походження свята:

  Історія цього свята триває ось уже 21 століття і описана у Святому Письмі. У цей день Ісус Христос воскресив померлого Лазаря у Віфанії, а цей унікальний випадок став відомий завдяки очевидцям, які блискавично рознесли звістку про чудо.
   Тож коли Ісус завітав у Єрусалим — люди були здивовані, вражені, але й радісні, тож зустрічали його з почестями: співали пісні в його честь, кидали під ноги різні квіти та пальмові гілки, та навіть власний одяг, аби доторкнутись ним до чуда, яке було втілене у обличчі Ісуса Христа. Цей визначний день відклався у пам’яті та увійшов в історію — тож святкується до цих пір.
   Раніше Вербна неділя мала іншу назву: Вхід Господній в Єрусалим, але оскільки на теренах Європи символом цього дня є верба, а припадає він щороку на сьомий день тижня, тож отримав видозмінену народну назву — Вербна Неділя.
   Цікаво, що зустрічали Ісуса в Єрусалимі, кидаючи йому під ноги гілочки пальми, а не верби. Але оскільки на території Європи, в тому числі і України, де переважає християнське населення, пальми не ростуть. А от верба, навпаки, поширене дерево, що несе у собі певний символ весни. Тож ще з часів Київської Русі вона стала незамінним атрибутом свята. Відтоді з’явилась величезна кількість прикмет, традиції та звичаїв, пов’язаних саме із вербою.

   Звичаї і заборони під час Вербної неділі, пов’язані із вербою:


  Люди наскільки вірили у цілющу силу верби, що садили її біля криниці, аби очистити воду.
  Освяченою гілочкою верби махали у бік хмар, якщо хотіли відігнати грозу та очистити небо від хмар.
  Після освячення в церкві, вербу несли не тільки до оселі: її приносили до вуликів, корівників, курятників — аби вся живність була здорова, а господарство процвітало.
  Після свят гілочки верби не викидали, їх зберігали до наступного року.         Засушеною вербою розмалювали піч у якій випікались пасочки до Великодня.
 Та у взагалі, освячені гілочки ставили у кутках будинку і залишали до тих пір, коли вони самі не засохнуть.
  Вірили також, що вода, у якій були замочені вербові гілочки, має цілющу силу, нею вмивались, поплескуючи легенько себе та своїх рідних гілочкою і промовляючи: «Не я б’ю, верба б’є. На здоров’я, на красу, на захист».
  Існувала також цікава традиція випікання святкових хлібців. У невеличкі буханки клали шишки верби, а запечені вироби згодовували худобі та домашнім улюбленцям, щоб ті були здорові.
  Вдариш по тілу гілочкою верби – буде міцне здоров’я весь рік. Було прийнято бити і себе і рідних, яким зичиш здоров’я. Також, маленьких діток для здоров’я купали у відварі з вербових гілочок.
Це лише декілька прикладів традицій, пов’язаних із вербою. Насправді, в Україні існує величезна кількість подібних “вербових” традицій, які мають свої відмінності у кожному куточку країни.

Заборони під час Вербної неділі:

   Цей день вважається священним, тому працювати у Вербну неділю категорично заборонено. І це стосується не лише роботи, чи домашньої важкої праці, такої як рубання дров чи випасання худоби. Не слід навіть зайвий раз розчісувати волосся чи взагалі виконувати якісь повсякденні завдання. Тож їжу до цього дня слід було готувати ще з вечора суботи. Це стосувалось і випікання святкових хлібців, якими частували у неділю худобу і святкової вечері, яка передбачала послаблення посту. Люди вірили, що навіть найменша праця у цей день могла накликати на них біду.
Звісно ж, до заборон відносяться також м’ясні страви, та інші обмеження великого посту, котрі триватимуть ще протягом тижня до Великодня.


Чудодійні властивості верби:

   Вербою б’ють, щоб здорові, веселі та багаті були; дітей, щоб сильні були, добре росли та сприйняли життєву силу весни;
  Вербу кладуть після свячення за образи, щоб охороняла хату від лихих сил;
  Вербу садять на городі, коли принесуть з церкви на щастя молоді: коли верба прийметься — дівчина вийде заміж, а хлопець одружиться;
  Вербою на Юра виганяють худобу в поле, вперше на пасовисько, злегка торкаючись нею худоби, щоб здорова була, плідна, щоб у тілі була;
  Вербою в давнину відводили грозові тучі — кивали свяченою вербою в бік хмар і відводили громи та град;
  Вербу кидали в пожежу, чим зменшували, за їх віруванням, велику руїнницьку силу вогню;
  Вербові котики, свячені, кидали в кашу, їли ту кашу в повній вірі, що через ті котики-бузьки передається людям сила весняної енергії на цілий рік;
  З освяченою вербою, після повернення з церкви, обходили господарі бджільники, щоб бджоли роїлись; обходили обори та стайні й кошари, щоб худібка була здорова, плідна, щоб корови давали багато молока;
    Ковтали котики ще по дорозі з церкви, щоб не було лихоманки, щоб горло не боліло;
Обсаджували криниці вербами, щоб забезпечити воду від лихих сил, щоб вода була „пригожа та здорова”;
  Обсаджували копанки-калабані, в яких прали своє шмаття-білизну, щоб уберегтися від хвороб, щоб вода очищалася;
  Сухою торішньою свяченою вербою розпалювали піч під великодні паски;
   У багатьох місцевостях клали покійникові в домовину кусник свяченої верби;
  У Лятичівському повіті, коли господар виїжджав у поле сіяти — брав 2-3 котики-бузьки й запрохував серед ниви під час посіву, щоб скоро хліб проростав.
  Свячену вербу клали в домовину бабі-повитусі, щоб мала чим відганяти потерчат.

Народні прикмети на Вербну Неділю:

Якщо у цей день нема заморозків — чекайте щедрий врожай фруктів.
Сонце і відсутність вітру у Вербну неділю віщують тепле літо.
Якщо у цей день сильний вітер, то весь літній сезон погода буде змінною.
З’їсти шматочок освяченої верби — отримати успіх у своїх справах.
Закликати кохану людину подумки у свій дім — пришвидшити її прихід у ваше життя.
Якщо на Вербну неділю йде дощ, то весь врожай буде хорошим.
Посадиш кімнатну рослину в будинку у цей день — принесеш достаток у дім.
Мороз на Вербну неділю — до гарного врожаю ярових хлібів.


четверг, 2 апреля 2020 г.

                          

                                     Еміль Золя  митець для натхнення





         Еміль Золя  (1840-1902) - французький письменник, класик світової літератури,   один з найважливіших представників реалізму. Народився 2 квітня 1840 в Парижі, у торговому кварталі. Батько Золя - італієць, талановитий інженер, будівельник. Мати - француженка. Коли хлопцеві було 7 років, сім'я переїхала у провансальське містечко Екс через матеріальні негаразди, де пройшли дитячі роки майбутнього письменника. У місцевій гімназії Золя отримав початкову освіту. Коли в 1857 році померла бабуся, матеріальне становище сім'ї стало ще гіршим.
      У 1858 році Золя поїхав у Париж, де він був прийнятий у ліцей св. Людовика, за підтримки адвоката Лабо, товариша батька. Так юнак потрапив у становище бідного студента, який прагнув щастя і слави. Він став замкненим і похмурим, ні з ким не товаришував. Зате дуже багато читав. Але спроба завершити освіту, склавши екзамени на звання бакалавра, провалилася (провал на філології). Розпочалися труднощі буденного життя, без постійної роботи. 1862 р. - з великими труднощами влаштувався на постійну роботу пакувальником на складі книговидавництва. Золя продовжував писати вірші, поеми, хоча вони були "вялы и безличны" (Мопассан).У ці роки Золя почав писати для газет хроніку і літературно-критичні статті. . У864 році Еміль Золя опублікував збірку оповідань "Казки Нінон", але ранні романи залишилися непоміченими.
         Творча спадщина Золя багатогранна: декілька збірок оповідань, збірка літературно-критичних і публіцистичних статей, кілька драматичних творів, але першорядне місце займали романи. У митця виник задум епопеї, схожої на "Людську комедію" Бальзака. Майже 25 років він працював над епопеєю "Ругон-Маккари", в якій відображено історію французького суспільства з 1851 по 1871 рр. Епопея "Ругон-Маккари" (1871-1843) - справа всього життя Золя - складалася з 20 романів. Золя задумав розглянути 4 покоління однієї сім'ї. Романи перенасичені великою кількістю персонажів (загальна кількість діючих осіб - 1200), які ніколи не мали родинних зв'язків з Ругон-Маккарами, що зроблено для більш повного охоплення дійсності. Одним із найкращих романів циклу "Ругон-Маккари", став роман "Жерміналь". У цьому творі Золя проаналізував найважливішу соціально-історичну суперечність національного життя Франції кінця XIX ст. "Жерміналь" - грандіозна фреска, яка складалася з найдетальніших, описів шахтарського побуту та праці, що чергувалися з розлогими символічними картинами. 
       Творча і суспільна діяльність Золя раптово обірвалася: він помер у ніч на 29 жовтня 1902 року у своїй паризькій квартирі від отруєння чадним газом за досі нез'ясованих обставин. А.Франс назвав Золя "етапом у свідомості людства".  Він стояв біля витоків жанру натуралістичного реалізму,  відстоював зображення життя таким, яким воно є насправді, з максимальною точністю і достовірністю.           Романи Еміля Золя є у фонді  сільської бібліотеки: «Дамское счастье», « Жерміналь»,   «Западня» та інші твори.  Його романи представляють важливу епоху в історії французької літератури.