воскресенье, 24 августа 2014 г.

ТИ В МОЄМУ СЕРЦІ УКРАЇНО, ДУМОЮ ШЕВЧЕНКА ГОМОНИШ




Свою Україну любіть.

 Любіть її… во врем'я люте,

 В остатню, тяжкую мінуту

 За неї Господа моліть.

                                                                Т.Г.Шевченко
День незалежності України – головне державне свято України, яке відзначається  щороку 24 серпня на честь прийняття Верховною Радою УРСР Акту проголошення незалежності України, що прийнято вважати датою утворення держави Україна в її сучасному вигляді.

З нагоди Дня Незалежності  сільською  бібліотекою   оформлено книжкову полицю  « Всім серцем любіть Україну свою»,  проведено   урок державності «Ти в моєму серці Україно, думою Шевченка гомониш», конкурс малюнків      «Квітуй, Україно, в віках».








Заходи спрямов багатовікової історії українського державотворення , державної символіки  незалежної України, вихованню поваги до державних та народних символів країни.


суббота, 23 августа 2014 г.

23 серпня – День Державного Прапора України




Образ цей не зблідне, хоч минуть жнива.
Це знамено рідне — злото й синява.
Небеса блакитні сяють з глибини,
а пшеничні й житні мерехтять лани.
Прапор наш, як літо, в сонці майорить —
по долині жито, по горі блакить.
Дмитро Павличко
День Державного Прапора України відзначається з 2004 року, 23 серпня згідно з Указом Президента України № 987/ 2004 від 23.08.2004р." Про день Державного Прапора України ".       Державний Прапор України —  це стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього й жовтого кольорів. Українське сполучення синього та жовтого кольорів — одне з найдавніших серед сучасних національних прапорів різних країн світу. Що нагадують ці кольори? Синій колір — це колір чистого неба, а жовтий колір нагадує пшеничне поле, що колоситься під ясним сонечком. Мабуть, саме тому наші предки вибрали такі кольори для свого прапора. Походить він від герба Галицько-Волинського князівства — землі, яку літописці називали Україною.
Жовто-синій прапор (із жовтою смугою вгорі) був державним символом Української Народної Республіки. 28 січня 1992 року синьо-жовтий стяг було визнано Державним Прапором України, що закріплено в 20 статті Конституції України. Прапор — це честь держави. Синє небо над золотою нивою — ось який зміст вкладає нині в національні кольори кожен українець.
У 1910 році синій і жовтий кольори називали державними кольорами Давньої Русі, спадкоємницею якої була передусім Україна. Під жовто-блакитними та малиновими стягами йшли в бій козаки і саме ці кольори можна побачити на гербах багатьох міст України.
            «... Бій одлунав. Жовто-сині знамена затріпотіли  на станції знов...». Кожен,  безперечно, пам'ятає ці слова з балади В. Сосюри. Адже саме з цього твору більшість громадян України вперше дізналися про самеіснування національного прапора своєї держави. 
Ми українці своїми знаннями, працею, здобутками повинні  підносити  культуру. Будьмо  гідними своїх предків, любімо  рідну землю, бережімо  волю і незалежність України, поважаймо  свій народ і його мелодійну мову. Шануймо себе і свою гідність – будемо шановані іншими!
 Метою години державності “Державний Прапор України -   святиня народу”  проведеного  у  бібліотеці було  ознайомлення дітей  з історією виникнення і встановлення Державного Прапору  України: виховання почуття національної свідомості, поваги до державних символів, патріотизму, розвинути почуття відповідальності до своїх обов’язків перед державою .







вторник, 19 августа 2014 г.

СПАС СВЯТКУЄМО – РАДІСТЬ ДАРУЄМО!


  19 серпня, православні та греко-католики відзначають Преображення Господнє, у народі - Яблуневий Спас.
  Це свято було встановлено церквою приблизно у IV столітті на честь події, що відбулася в останній рік земного життя Сина Божого. Як сказано в Євангеліях від Матвія, Луки та Марка, незадовго до своїх хресних страждань Христос явив своїм учням Петру, Якову та Іванові диво Преображення. Піднявшись з ними на розташовану неподалік від Назарета гору Фавор, він преобразився перед ними: обличчя Спасителя засяяло, як сонце, одяг став білим, як світло. Тоді ж Христу з'явилися старозавітні пророки Мойсей та Ілля, які говорили з ним про те, що його кров спокутує гріхи людські. А зі світлої хмари над ними почувся голос Бога-Отця, який назвав Ісуса своїм улюбленим Сином.
 Цього дня у храмах відправляють святкові літургії та освячують плоди нового врожаю. Традиційно в кошики кладуть виноград, мед і яблука. До Спаса не дозволяли їсти яблука і страви з них.
  Учасники літературно – мистецького клубу” Україночка”, який працює при сільській бібліотеці також своєрідно і оригінально відсвяткували  це свято. Запросили односельців на літературну композицію” Спас святкуємо – радість даруємо! Головними героями свята  були: Літо, Сонечко, Бджілка, Пасічник, які розповіли про свято, пропонували конкурси, вікторини, розваги, під  час яких Чучука викрала мед з яблуками. Але щоб свято не зіпсувалося  учасники продовжували веселощі. Чучука не витримала і повернула   вкрадене на свято, пообіцявши  більше ніколи і нікому не псувати настрій. А яке ж свято без пісні! Ірина Стєнькіна, Юлія Киричок та Богдан Трофимов подарували учасникам українські пісні.
Хочеться знову подякувати прабабусі Влада Стєнькіна за смачні коржі з яблуками, бабусі Богдана Трофимова за духмяні пиріжки  та пиріг з яблоками, матусі Ірини Стєнькіної солодкі пряники з яблуками.
 Свято закінчилось, але учасники  поверталися  додому не  з порожніми руками, а з призами, які отримали під час заходу: яблука, печиво, кавуни, цибуля, помідори, часник…















четверг, 14 августа 2014 г.

Свято Маковія в бібліотеці


14 серпня о 14.00 годині   у Новоукраїнській сільській бібліотеці відбулося свято Маковія, яке в церковному календарі називається днем семи мучеників Маковеїв. Свято Маковія називається в народі святом Першого Спаса, медовим Спасом.   В цей день на гостину зійшлися учасники літературно – мистецького  клубу "Україночка.  Свято супроводжувала книжкова виставка  "З Медовим спасом!"атрибутами якої  були  мед, пиріжки, рулети, булочки  з маком,   обрядова їжа  цього дня  «шулики» - печені коржі, які ламають на дрібні шматочки в макітру і заливають медовою ситою та розтертим маком. Ця їжа дуже смачна, особливо її люблять діти.
      Бібліотекар  розповіла про свято Маковія, звичаї та традиції пов’язані з ним. З цього дня розпочинається «Спасівка» - піст, який триває два тижні. В цей день у церквах святять воду, квіти і мак.  Особливо сподобалась розповідь про квіти , які несли до церкви святити . Серед квітів у  букеті обов’язково присутні великі достиглі голівки маку. Такий букет називається «маковійчик», або «маковейка». До нього кладуть і чорнобривці, і жоржини, і айстри, і гвоздики, і барвінок, а також різні трави (які в народі називають зіллям, зіллячком): васильки, м'яту, чебрець, любисток, петрові батоги, полин, деревій, будяк-пристрітник. Після освячення маковійчика кладуть за образами, і він зберігатиметься там аж до весни, а деякими травами з маком будуть користуватися за необхідності, адже «освячене зело до всякої слабості здібне». Навесні мак розсівають по городу, а сухі квіти на Благовіщення дівчата вплітають до кіс – «щоб не випадало з голови волосся».
 Розповідь перепліталася з виступами дітей, які співали українські пісні: “Ти ж мене підманула” ,”Червона рута “. В кінці заходу учасники малювали малюнки пов’язані зі святом. Дівчата  захопилися малюванням квітів, які повинні міститися у «маковійчику», а Олена Киричок намалювала книги, які розповідають про свято.
  Хочемо подякувати Л.В.  Трофимовій, П. М.Смучку, Г.В. Анацькій, Л.В.Камінській, батькам, бабусям, які пригостили учасників свята смачним печивом,духмяним  медом, холодненьким компотом .