Душа поета мов сопілка ніжна

Поезія – це струни відчуттів,

Це музика Вселенської любові,

Поезія – це скарб усіх віків,

Це діамант величиною в слово!

  

   Не підлягає сумніву, що поезія відіграє одну з провідних ролей у духовному збагаченні людини. Тому, рішенням генеральної конференції ЮНЕСКО було визначено 21 березня – Всесвітнім днем поезії. Це свято відзначається з 1999 року.

   У житті все починається з чогось: річечка із струмочка, дерево із коріння. Так і в поезії. Т. Шевченко і Леся Українка,  О. Пчілка, І. Франко,  В. Симоненко,    Л. Костенко і В. Стус… – ці імена входять в наше життя з дитинства і залишаться з нами до кінця. Кожний знаходить в них щось своє, близьке і зрозуміле. Духовно бідною залишається та людина, якій байдуже поетичне слово.

   На бібліотечних полицях можна знайти поетичні твори на всі смаки і всі вікові категорії. Кожен користувач знайде для себе в цих поетичних книгах співзвучні поезії для свого серця і душі, для щоденного заспокоєння і подальшого життєвого натхнення… Адже давно підмічено, що поезія допомагає людям знайти спільну  мову і порозумітись, вона перемагає агресію, депресію і заспокоює нерви.

   Кожен вірш — це сповідь поета, якийсь незабутній епізод з його життя. Переконатись в цьому мали змогу учасники години поезії  «Душа поета мов сопілка ніжна». Для користувачів бібліотеки організована викладка поетичних творів наших земляків «Поетичне сузір’я краю», в яких міститься поезія користувача нашої бібліотеки Лілії Сбродової студентки Словянського   педагогічного університета. 

     Під час заходу читала   присутнім свої  поетичні  рядки   Любов Миколаївна Літвінова мешканка села Новоукраїнка, яка закохана в поезію. В її творчості до кожної події є віршовані рядки. І ось одні із них:

Перший подих весни

Приніс радість у сни.

Все навкруги цвіте, оживає,

Чистим повітрям надихає.

Весна господарює -

Вдень і в ночі працює.

Весна по землі іде

Красу за собою веде.

    Весна – це завжди поезія, поезія ніжної, романтичної душі… Відомий класик світової літератури Вільям Шекспір писав: «Нехай комусь від щедрої планети високі титули, гучна хвала. Таких дарів не дістають поети, мені зоря любов твою дала».

   Тож читайте і перечитуйте поезію якомога частіше, читайте наодинці, читайте вголос своїм дітям і друзям, батькам і коханим, і у вашому житті пануватиме гармонія, мир і спокій! Гарної поезії вам!

  

Герой свого часу

Героїзмом можна назвати тільки таке діло,

де мука і терпіння одиниці здобуває

 або окуплює добро цілого народу.

Іван Франко

Людина є лише гостем на цьому світі. Вона приходить і відходить. Залишається тільки пам’ять. Та найважче змиритися з тим, коли не стає тих, які здаються живішими за всіх живих. Таким був В’ячеслав Чорновіл – завжди усміхненим, позитивним, енергійним, щирим, з іскрами в очах. Важко повірити, що вже минуло 19 весен без провідника.

Вже саме походження В’ячеслава Чорновола пророкувало йому непросту долю. Народився на Шевченковій землі, зростав у інтелігентній, вчительській сім’ї, де значне місце надавали історичній пам’яті та національним обов’язкам. Від батька успадкував козацьку кров. Мати походила з славетного роду меценатів Терещинків. Сім’я у радянські часи зазнавала переслідувань від більшовицького режиму.

  Маючи непересічні здібності, В’ячеслав Чорновіл міг побудувати кар’єру, стати успішним науковцем, але він обрав інший шлях: шлях мученика, борця за волю, демократію України. Фактично він став початком відродження українства у другій половині ХХ століття: започаткував рух шістдесятництва, дисиденства.      В'ячеслав Чорновіл був одним з найяскравіших організаторів та активістів цього руху, що в 60-ті —70-ті роки протистояв тоталітарному режимові, виступав за відродження України, її мови, культури, духовності, державного суверенітету.

 З нагоди вшанування пам’яті  В’ячеслава Чорновіла у Новоукраїнській  сільській    бібліотеці оформлено  тематичну викладку «Герой свого часу», яка висвітлює  його біографію,  громадську і політичну діяльність.  

Низький  уклін  тобі, жінко!

      Ми любимо тебе, о добра жінко,

Бабуся, мама і сестричка – намистинка.

Рідненька моя, ти найкраща в світі.

Сьогодні ми даруємо пісні і квіти

      Прийшла весна! А разом з нею – Міжнародний жіночий день 8 Березня. Цей день присвячений найчарівнішої, наймилішої, найзагадковішої, одним словом – жінці!

      Жінка і весна… Ці милозвучні слова такі різні, але водночас й схожі. Адже, жінка така ж чарівна, привітна, чутлива та тендітна, хоча інколи, буває мінливою та примхливою, як рання весна.

  А скільки всього ще поєднується в жінці! Жінка – це муза, яка протягом віків надихає чоловіків на звитяжні вчинки, це дбайлива мати, любляча бабуся, прекрасна господиня, ніжна та сильна особистість.

 Поетами всіх часів і народів  написано десятки тисяч ліричних рядків, присвячених жінці. Слова Оноре де Бальзака тільки підтвердження цьому: «Жінка – це ліра, що дарує свої таємниці тому, хто може грати». Та не вистачить усіх слів, щоб розкрити всю повноту та значення ролі жінки у світі, яку створила матінка-природа.

  Вшанувати жінку-берегиню, добру матір, бабусю, сестру, подругу, зібралось, чимало новоукраїнців  звітавши на літературно – музичну композицію «Низький уклін тобі, жінко!»  організованою  Новоукраїнською сільською бібліотекою.

  

   Дійство розпочалося під девізом «Всі жінки – наче квіти весняні». Адже, завдяки жінці світ наповнюється любов’ю, добром, надією, ніжністю й красою.

      Перші вітальні слова для усіх присутніх жінок пролунали від  депутата Святогорівської селищної ради П. М. Смучка.

      Продовжила свято учениця 8 кл. Стєнькіна Ірина   з віршем «Я – жінка», яка в поєднанні з талантом та акторською майстерністю, донесла до усіх слухачів всю глибину та  значимість слова «жінка».

  Далі лунали найтепліші слова привітань та побажання до усіх чарівних представниць прекрасної статі від учасників   клубу любителів української пісні «Україночка » , що дарували  душевні музичні вітання – художній керівник І.М. Іваненко.

   А відповідь на запитання: як люблять і цінують своїх жінок чоловіки, прозвучала у веселій гуморесці  Раїси Анацької «Конкурс краси» та вірші написані Л.М. Літвіновою, додали  присутнім чимало сміху та нотку гарного настрою.  

   Особливо зворушливими були виступи від наймолодших учасників дійства, які привітали зі святом не тільки усіх присутніх жінок, а й усіх жінок-матерів, подарувавши пісні та танці.Свято завершилося бурхливими оплесками та численними усмішками прекрасних жінок.

Світоч української літератури Тарас Шевченко

«Літа йдуть нестримною ходою,

Але твій спів, як сонце не погас,

Ти з нами йдеш в бою і після бою,

Великий наш, безсмертний наш, Тарас»

    

  В історії кожного народу є імена, які становлять його славу, велич і національну гордість. Саме таким і є для України ім'я безсмертного Кобзаря - Тараса Григоровича Шевченка. Палке слово Шевченка залишається і в наші дні життєдайним джерелом, нестримним стимулом національного і духовного відродження сучасної України. Варто черпати ті слова із щедрої Тарасової криниці, і насолоджуватися щирою любов’ю до рідної української землі.

   З нагоди річниці від дня народження геніального поета у бібліотеці  організована книжкова виставка: " Живи поете в славі віковій",  серед юних користувачів пройшов  конкурс  виразного  читання   «Якби ти нас, Тарасе, чув…». 

   Шевченкова мудрість… У чому вона полягає? Де криється таїна Кобзаревого слова? Чого навчають Шевченкові твори?    У чудовому мереживі римованих рядків Шевченко залишив землякам свої поради, уклав плани на майбутнє і поділився бажаннями.

   Гортаючи сторінки безсмертного «Кобзаря», пориниш  у світ Шевченкового слова, цитуючи його рядки з поезій: «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм…», «Нема на світі України, немає другого Дніпра», «В своїй хаті своя правда, і сила, і воля...».   Тарас Шевченко – Пророк нашої нації.