Поетична спадщина Лесі Українки
Ні! Я жива! Я вічно буду жити!
Я в серці маю те,
що не вмирає..
Леся Українка (1871 – 1913) – найславніша українська
поетеса, послідовний та енергійний борець за утворення українського народу, за
його консолідацію в політичну націю. Вся сукупність її творів – це образ
ідеальної землі, земного раю, що зветься «Україною». З’явився цей образ – і
цілі маси людей збагнули, що вони не просто обивателі, а українці, що це звання
їх зобов’язує, що їм є за що боротись і віддавати життя. Як кожен ідеал, цей образ не може бути
повністю втіленим у земному житті, але він і сьогодні зобов’язує нас
випростатись і вірно служити тій високій ідеї, що зветься «Україною». До дня народження видатної української поетеси в
бібліотеці оформлено виставку її творів “ Поетична спадщина Лесі Українки.".
...Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!
уривок з «Contra spem spero!»
Життя Лесі Українки, її героїзм, її жага
служити людям, її духовна спадщина назавжди залишаться для нас прикладом
мужності, віри та сили духа.