Чорнобиль: наввипередки зі смертю

Чи знаєш ти, світе,

Як сиво ридає полин,

Як тяжко, як тужно

Моєму народу болить!...

Б. Олійник

   Горем і болем увійшов понад 30 років тому в наше життя Чорнобиль, що розділив долю людей на «до» і «після». Була тепла квітнева ніч, одна з кращих ночей року, коли листя зеленим туманом покривало дерева. Спало місто, спала Україна, не відаючи про велику біду, що прийшла на її землю.

Чорних дат у людства є немало.

Кожна з них - це міна під прогрес.

Найстрашніше, що усіх спіткало, -

Вибух на Чорнобильській АЕС.

  Безлюдні вулиці Прип'яті, кинуті школи, будинки, дитячі садки, що застигли, колючий дріт зони. Спогади вільно або мимоволі переносять до подій 31-річної давнини. 26 квітня є днем національної скорботи і пам'яті по загиблих та постраждалих від чорнобильської катастрофи.

Про причини та жахливі наслідки аварії на ЧАЕС розповідалося на  екологічной годині «Дзвони Чорнобиля стогоном будять». В ці дні ми повинні озирнутись в той страшний 1986-й... Скільки зламаних доль! Сироти, що втратили батьків, ненароджені діти, хвороби, туга за рідним краєм, дотепер радіоактивний заказник. Все це Чорнобиль, який забрав 35 тисяч життів, у тому числі - тисячу дітей, 800 тисяч заражених хворобами, які пов’язані з наслідками аварії.

   Проходять роки, а біль не вщухає, тривога не полишає людей, пов’язаних скорботним часом ядерного апокаліпсиса. Страшну спокуту понесуть за нас наші діти, онуки і правнуки. Настав час усій громаді рятувати наше майбутнє, майбутнє нації, майбутнє Землі. А поки що… Не заживає чорнобильська рана.

  Завдяки мужності ліквідаторів ми сьогодні можемо згадувати про ті події. Без їх самовідданого героїзму наслідки могли б бути набагато гірші. І невідомо, чи багато хто з вас зміг би сьогодні мати таке щастя - бути живим і насолоджуватися життям. Пам'ятаймо про них і молімося! Хвилиною вшанування: «Вічна шана ліквідаторам Чорнобиля» пом’янули  всіх, хто загинув під час  ліквідації аварії і вже після неї.

Пречиста Діво, збережи цей світ,

А в ньому нашу рідну Україну.

Сади і гори, ріки і моря,

І пташинку, і звірину, й людину.

Хай журавлі пролітають над селами

І гніздяться там назавжди.

Хай не повториться горе Чорнобиля -

Лихо людської біди.

  Бібліотекар  ознайомила присутніх із матеріалами, які зібрані за ці роки про односельців-ліквідаторів Чорнобильської АЕС. Учасники читали вірші українських письменників про чорнобильську трагедію.

  Всі ми шукаємо відповіді на питання : «Невже не досить було знищити Січ? Невже не вистачило Голодомору? Невже навіть замало було репресій? Чи це доля, чомусь ставши для нас злою мачухою, послала ще одне нелюдське випробування - Чорнобиль?»

  31 рік відділяє нас від тієї страшної трагедії передостаннього десятиріччя ХХ століття. Трагедії, наслідків якої, як не прикро, вистачить і на ціле ХХІ...

 Жодна людина не має морального права стояти осторонь екологічних проблем, бути пасивним спостерігачем, бо все менше і менше залишається на нашій землі місць, де можна почувати себе у цілковитій безпеці.