Думи Кобзаря живуть поміж нами

Я так її, я так люблю

Мою Україну убогу,

Що прокляну святого Бога

За неї душу погублю!

       На оновленій нашій вільній землі живе і вічно житиме в народі пам’ять про великого Кобзаря, геніального сина України, поборника святої правди.    Правдива, вогненна поезія Кобзаря виросла з безмежної його любові до України. Кому не відомо: Україна – це Шевченко, Шевченко – це Україна.   Уявити себе без Шевченка українцеві все одно, що без неба над головою. Він – вершина нашого родового дерева. Коли б волею якоїсь дивовижної сили наш народ постав перед необхідністю з поміж усіх людських книг відібрати дві, то мав би взяти «Біблію» та «Кобзар». Без першої книги він був би неповноцінний морально, без другої – немислимий як народ. Шевченко любив Біблію, рясно цитував, осмислював біблійні сюжети.   А любов Шевченка до рідної України вражає нас до глибини душі. Він полюбив її, як син кохає неньку, хай стару, слабу, змарнілу, бідну.

     9 березня Україна відзначатиме день народження Т.Г.Шевченка. З метою гідного вшанування пам’яті великого Кобзаря і популяризації його літературної та мистецької спадщини      в рамках клубу любителів української пісні «Україночка», спільно з дитячім клубом Ріднокрай», в бібліотеці відбулися   поетичні читання «Об’єднаємо Україну Тарасовим словом». Захід розпочала  бібліотекар, яка запросила всіх поринути в літературний світ Шевченкового слова. Під час заходу присутні ознайомилися та переглянули книжково -  ілюстровану виставку «Думи Кобзаря живуть поміж нами». На завершення заходу всі присутні виконали «Заповіт» Тараса Шевченка.

     Слово великого Кобзаря   живе між нами, гнівне і ніжне, полум’яне і міцне. І допоки на небі світитиме сонце, допоти йтимуть до славного пророка його правнуки, «бо на сторожі коло їх поставив слово».   І на оновленій землі, над ланами, широкими полями, вільними містами і селами, як весняні води могутнього Дніпра лине вічно жива в народі слава великого Кобзаря.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття

І голос твій нам душі окриля.

Встає в новій красі забувши лихоліття

Твоя, Тарасе, звільнена земля.