Поетична  спадщина Лесі Українки

Ні! Я жива! Я вічно буду жити!

 Я в серці маю те, що не вмирає..

Леся Українка (1871 – 1913) – найславніша українська поетеса, послідовний та енергійний борець за утворення українського народу, за його консолідацію в політичну націю. Вся сукупність її творів – це образ ідеальної землі, земного раю, що зветься «Україною». З’явився цей образ – і цілі маси людей збагнули, що вони не просто обивателі, а українці, що це звання їх зобов’язує, що їм є за що боротись і віддавати життя.  Як кожен ідеал, цей образ не може бути повністю втіленим у земному житті, але він і сьогодні зобов’язує нас випростатись і вірно служити тій високій ідеї, що зветься «Україною». До дня народження видатної української поетеси в бібліотеці  оформлено  виставку її творів “ Поетична  спадщина Лесі Українки.".

...Так! я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть думи сумні!

уривок з «Contra spem spero!»

   Життя Лесі Українки, її героїзм, її жага служити людям, її духовна спадщина назавжди залишаться для нас прикладом мужності, віри та сили духа.